Життєвий шлях

      Петро Гнатович Горецький народився 26 червня 1919 року, у селі Максимільянівка, УНР (нині Мар'їнський район, Донецька область, Україна).

   З дитинства знав, що таке нестатки, бо в півтора року залишився без батька. 

Його і шестеро братів і сестер виводила в люди мати.

  Середню освіту здобув у рідном селі. Після школи довелося одразу включитися до трудового життя.

Рано проявив хист до творчості, почав друкуватися ще навчаючись у школі. Із ранніх літ захоплювався поезією Тараса Шевченка.

   Закінчив газетні курси. У 1937 році  Петра Горецького було запрошено літературним працівником до редакції  районної газети. Згодом працював у обласній газеті "Донеччина", де його другом і порадником був відомий письменник Микола Рудь.

    З 1938 року  майже десять років перебував Петро Гнатович на дійсній воєнній службі в армії. Служив у прикордонних військах на іранському кордоні, де його застає початок війни з Німеччиною. У роки  Другої світової війни вели його фронтові дороги від Закавказзя до швидкоплинної Тиси.  У кінці війни починає працювати воєнним кореспондентом.

  Після закінчення війни недовго працює в місцевих виданнях Станіслава (тепер — Івано-Франківськ) та Львова.

     1947 рік -  із родиною надовго осідає в Мукачеві Закарпатської області, але працює в Ужгороді в редакції обласної газети «Закарпатська правда». 

Пише поезію і публікується в різних періодичних виданнях України.

    У 1948 році його твори виходять окремою (першою) книгою, в яку ввійшли також вірші воєнних років.

    У 1951 році виходить друга книга поезій, у 1954 — третя.

    З 1950 по 1956 рік навчався в Ужгородському університеті на філологічному факультеті.

  У  1958 році Петра Горецького запрошують працювати завідувачем відділу літератури та мистецтва газети «Ставропольська правда» (м. Ставрополь), де він працює до 1964 року. 

    З 1964 по 1969 рік Петро Горецький — завідувач відділу літератури та мистецтва газети «Вечірній Київ».

    З 1977 по 1979 рік працює у видавництві «Музична Україна».

   Після виходу на пенсію Петро Гнатович активно публікує свої поезії в періодичних виданнях, перекладає українською мовою з російської, білоруської та азербайджанської. За цей період були опубліковані чотири збірки його власних поетичних творів.

    У 1993 році за сімейними обставинами переїжджає до Мінська, де бере активну участь у письменницькому житті Білорусі: його поезії публікують у республіканських періодичних виданнях, він стає членом спілки білоруських письменників, готується збірник перекладів його творів білоруською мовою у видавництві «Мастацкая літаратура».

     Петро Гнатович Горецький раптово помер у березні 1997 року. Похований у Мінську на Північному кладовищі.